Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (4) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Кібізова Н$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 7 Представлено документи з 1 до 7 |
|||
| 1. | 
Черенько С. О. Застосування лейкоцитарного імуномодулятора при мультирезистентних формах туберкульозу легень [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, О. А. Рева, О. М. Рекалова, Н. І. Кібізова, С. Г. Ясир, Ю. О. Матвієнко // Астма та алергія. - 2013. - № 3. - С. 13-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/astm_2013_3_3 | ||
| 2. | 
Черенько С. О. Частота та профіль медикаментозної резистентності МБТ у хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. А. Литвиненко, А. І. Барбова, О. А. Журило, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, Н. І. Кібізова, В. В. Давиденко, С. В. Миронченко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 2. - С. 19-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_2_6 Мета роботи - вивчити частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МТ) і туберкульоз з розширеною резистентністю (ТРР) залежно від випадку захворювання, характеру та тривалості попереднього лікування для встановлення значення протитуберкульозних препаратів I і II ряду у стандартних і індивідуалізованих схемах хіміотерапії. Обстежено 400 хворих на МТ і 127 на ТРР, яких лікували в ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" від 2007 до 2012 р. Тест медикаментозної чутливості до протитуберкульозних препаратів I ряду проводили на рідкому живильному середовищі на мікробіологічному автоматичному аналізаторі, до протитуберкульозних препаратів II ряду - на рідкому і щільному живильному середовищі. Висновки: стрептоміцин втрачає значення для лікування хворих на МТ і ТРР незалежно від випадку захворювання через високий рівень медикаментозної резистентності МБТ. Етамбутол не слід використовувати в стандартних режимах хіміотерапії для 4-ї категорії через високий рівень медикаментозної резистентності до цього препарату незалежно від випадку захворювання. У разі призначення стандартного режиму за 4-ю категорією із використанням канаміцину слід одночасно визначати медикаментозну чутливість МБТ до туберкульозних препаратів I і II ряду за допомогою швидких методів на рідкому живильному середовищі, оскільки у 28,7 % хворих на МТ виявляють резистентність до цього препарату. Високий рівень медикаментозної резистентності до етіонаміду/протіонаміду незалежно від випадку захворювання у хворих на МТ і ТРР (51,2 - 72,4 %) викликає сумніви щодо ефективності цього препарату в індивідуалізованих схемах хіміотерапії і потребує подальшого контрольованого вивчення ефективності цих препаратів. | ||
| 3. |
Кібізова Н. І. Ефективність і безпечність лінезоліду в комплексному лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю [Електронний ресурс] / Н. І. Кібізова, С. О. Черенько, Н. А. Литвиненко, М. В. Погребна, Ю. О. Сенько, О. А. Рева, В. В. Давиденко, О. П. Чоботар // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2013. - № 4. - С. 39-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2013_4_8 Мета роботи - вивчення ефективності та безпечності Лінезоліду в дозі 1,2 і 0,6 г на добу у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) та туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ). У контрольованому дослідженні у 46 хворих на МРТБ і у 37 хворих на РРТБ вивчено ефективність індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які включали Лінезолід. У хворих групи порівняння, яку сформували за методом підбирання пари відповідно до випадку захворювання і профілю медикаментозної резистентності, застосовували такі ж самі індивідуалізовані режими хіміотерапії, але без Лінезоліду. В кожній групі була однакова кількість хворих з різними випадками МРТБ і РРТБ: нові випадки - 15 (18,1 %) хворих, після перерваного лікування - 6 (7,2 %), після невдалого I курсу хіміотерапії - 11 (13,2 %), після невдалого повторного курсу хіміотерапії - 16 (19,3 %), у разі рецидиву захворювання - 19 (22,9 %), хронічні випадки - 16 (19,3 %) хворих. Лінезолід застосовували в дозі по 0,6 г двічі або раз на добу протягом 3 - 8 міс - залежно від поширеності туберкульозного процесу. Після припинення бактеріовиділення дозу препарату зменшували до 0,6 г. В основній групі припинення бактеріовиділення і зникнення клінічних симптомів засвідчено у 80 хворих (96,4 %), в тому числі у 36 (97,3 %) із РРТБ і у 44 (95,6 %) хворих на МРТБ (p >> 0,05). У хворих контрольної групи припинення бактеріовиділення досягли відповідно у 71,1 і 43,2 % випадків, що вірогідно відрізнялося від наслідків лікування пацієнтів основної групи. Побічні реакції від комплексної хіміотерапії спостерігали у 41 (49,4 %) хворого з основної групи і у 31 (37,4 %) з контрольної, у т. ч. тяжкі, які вимагали відміни препарату, - відповідно у 18,1 і 10,8 % хворих (p >> 0,05). У 16,9 % хворих реєстрували побічні реакції Лінезоліду, які виявлялися гематологічними порушеннями, нашкірними змінами у вигляді макульозно-папульозної екзантеми, периферичною полінейропатією та діареєю. Висновки: введення Лінезоліду в індивідуалізовані режими хіміотерапії надає змогу досягти після інтенсивної фази хіміотерапії у хворих на РРТБ таких самих високих наслідків лікування щодо припинення бактеріовиділення, як і у хворих на МРТБ. Схема застосування Лінезоліду протягом інтенсивної фази хіміотерапії в дозі 1,2 г на початку лікування та з подальшим прийомом 0,6 г після припинення бактеріовиділення надає змогу домогтися задовільної переносності препарату з невисокою частотою побічних реакцій у 16,9 % хворих, у тому числі тяжких, що вимагали його відміни, у 10,8 %. Лінезолід найчастіше зумовлював гематологічні побічні реакції (10,8 %), що виявлялися анемією та/або лейкопенією і/або тромбоцитопенією. Після відміни препарату показники крові нормалізувалися. | ||
| 4. | 
Черенько С. О. Ефективність ізопаск в комплексному лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз [Електронний ресурс] / С. О. Черенько, Н. І. Кібізова, М. В. Погребна // Сучасні медичні технології. - 2014. - № 2. - С. 16-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Smt_2014_2_5 | ||
| 5. | 
Кібізова Н. І. Ефективність кларитроміцину в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю [Електронний ресурс] / Н. І. Кібізова // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2014. - Вип. 23(3). - С. 480-484. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2014_23(3)__73 Мета роботи - вивчення ефективності та безпечності кларитроміцину у хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ). В контрольованому дослідженні вивчали ефективність індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які включали кларитроміцин, у 37 хворих на РРТБ. У хворих групи порівняння, яку сформувано за методом підбору пари відповідно до випадку захворювання і профілю медикаментозної резистентності, застосовували такі ж самі індивідуалізовані режими хіміотерапії без кларитроміцину. В кожній групі переважали пацієнти з повторними випадками захворювання - по 30 (81,1 %) хворих. В основній групі припинення бактеріовиділення і зникнення клінічних симптомів визначали у 16 (43,2 %) хворих. У хворих контрольної групи припинення бактеріовиділення у 40,2 % випадку, що достовірно розрізнялось з результатами лікування пацієнтів основної групи. Гепатотоксичні та шлунково-кишкові побічні реакції від комплексної хіміотерапії спостерігали відповідно у 21,6 % та 40,5 % хворих основної групи і у 5,4 % та 16,2 % хворого контрольної групи, p << 0,05. Висновки: додавання кларитроміцину до режимів хіміотерапії не підвищує ефективність лікування хворих на РРТБ, але достовірно збільшує частоту гепатоксичних та шлунково-кишкових побічних реакцій. Кларитроміцин не доцільно включати в режими хіміотерапії хворих на РРТБ. | ||
| 6. | 
Фещенко Ю. І. Частота офлоксацин- та аміноглікозид-резистентних штамів МБТ у хворих на мультирезистентний туберкульоз [Електронний ресурс] / Ю. І. Фещенко, С. О. Черенько, А. І. Барбова, Н. А. Литвиненко, Н. І. Кібізова // Український пульмонологічний журнал. - 2014. - № 3. - С. 5-7. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Upj_2014_3_3 | ||
| 7. |
Кібізова Н. І. Ефективність клофазиміну в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю [Електронний ресурс] / Н. І. Кібізова, C. O. Черенько, О. П. Чоботар // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2014. - № 3. - С. 56-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2014_3_11 Мета роботи - вивчення ефективності та безпечності клофазиміну у хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ). У контрольованому дослідженні вивчали ефективність індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які містили клофазимін, у 45 хворих із новими випадками РРТБ. У хворих групи порівняння, яку сформували за методом підбору пари відповідно до випадку захворювання і профілю медикаментозної резистентності, застосовували такі ж самі індивідуалізовані режими хіміотерапії, але без клофазиміну. У кожній групі переважали пацієнти, в яких РРТБ реєстрували з повторних випадків туберкульозу, 2 по 36 (80,8 %). У 26 (57,8 %) хворих основної групи припинилося бактеріовиділення і зникли клінічні симптоми. У контрольній групі домоглися припинення бактеріовиділення у 55,6 % пацієнтів, що вірогідно не відрізнялося від результатів лікування пацієнтів основної групи. Побічні реакції від комплексної хіміотерапії, зокрема з боку травного каналу спостерігали відповідно у 40,0 та 13,3 % хворих основної групи і у 42,2 та 17,8 % контрольної (p >> 0,05). Висновки: додавання клофазиміну до режимів хіміотерапії не підвищує ефективності лікування хворих на РРТБ, проте вірогідно не збільшує частоту побічних реакцій, зокрема шлунково-кишкових. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |